Переказ на тему: Геній у свідомості нащадків
Головна | Правила | Додати твір | Новини | Анонси | Співпраця та реклама | Про проект | Друзі проекту | Карта сайта | Зворотній зв'язок

Переказ на тему: Геній у свідомості нащадків

21.12.2009

Рушників продавалося чимало. Щоправда, зустрічалися і такі, що були вишиті зовсім недавно. Вони ще були теплі від пучок вишивальниць. Люди не могли розпрощатися з мистецтвом вишивання, хоч вишивка вже була не такою. В ній переважало розмаїття тонів, втрачалася первозданна краса, лаконічність, образність мислення, притаманні тій чи іншій вишивальниці.


На моє щастя, серед тих речей траплялися й старовинні рушники, на яких миготіла червона калина з темними листками, красувався буйним пломенем хміль. Побачивши один рушник, вишитий суровими нитками, я зрадів. Це було своєрідне диво. Кожна ниточка любовно заплетена, і з вільний від основної роботи час, були зроблені відкриття, що набагато випередили свій час. Власне, легендою оповите й саме ім’я винахідника. Народився Олександр Шаргей (справжнє ім’я Юрія Кондратюка) 1897 року в Полтаві. Там закінчив із срібною медаллю гімназію, звідти поїхав вчитися до Петроградського політехнічного інституту. Але провчився ледве місяць — студента-першокурсника було мобілізовано на фронт першої світової війни. А після громадянської війни йому довелося таємно змінити прізвище. Сталося так, що вир громадянської війни закинув юнака на південь, де він якийсь час прослужив прапорщиком у денікінській армії. Якби після перемоги більшовиків «білого офіцера» викрили, йому загрожувала б смерть. От і попросила мачуха Олена Петрівна у свого знайомого документи його недавно померлого брата. А Сашкові сказала: «Тобі, сину, треба стати іншою людиною. Інакше все, чим ти живеш, піде за вітром».


А жив юнак — серед крові та хаосу, революцій і воєн — космосом. Він захопився цією проблематикою ще навчаючись у гімназії. У це важко’повірити, але ще в 1914 році, не маючи закінченої середньої освіти, гімназист-старшокласник серйозно опрацьовував способи прориву людства у міжпланетний простір. Не припиняв своїх розробок він і на війні. Навесні 1917 року вже існував рукопис, де пропонувалося, як досягти з планети Земля іншого небесного тіла: не треба будувати гігантських ракет — від космічного корабля-носія відокремлюється посадочно-злітний модуль. І саме за цим принципом пішов нині розвиток космічної техніки.


А в 1919 році юнак закінчив інший рукопис, давши йому дерзновен-ний заголовок: «Тим, хто читатиме, щоб будувати». Аж 1964 року побачив світ цей текст, опублікований у книжці «Піонери ракетної техніки. Кибальчич, Ціолковський, Щндер, Кондратюк». Праця містила ідеї, до реалізації яких людство доступилося лише у другій половині XX століття: засади створення стаціонарних космічних станцій на орбітах небесних тіл та їхніх супутниках, багатоцільове використання сонячної енергії в космосі — як для потреб самого корабля, так і для передачі енергії па Землю, розрахунки для коригування польоту… Ще двічі доробляв і доповнював новими відкриттями свій рукопис геніальний інженер-винахідник. За його розробками були побудовані згодом космічний корабель «Союз», американський «Аиоллон» та всі інші…


Геній у свідомості нащадків — і майже повна невідомість за життя. Перед війною Юрій Кондратюк працював у скромній проектно-експериментальній конторі вітрових електростанцій. 7 липня 1941 року він пішов на фронт у складі ополчення. Вважається, що він загинув того самого року як рядовий роти зв’язку десь на калузькій землі.



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 |
© 2000–2017 "Литература"