Головна | Правила | Додати твір | Новини | Анонси | Співпраця та реклама | Про проект | Друзі проекту | Карта сайта | Зворотній зв'язок

Проблематика Романа Є. І. Замятіна «Ми»

1.12.2009

Роман Євгенія Замятіна «Ми» написаний в 1921 році. Час був складний, і тому, напевно, добуток написано в незвичайному жанрі «книги-утопії», модному в цей період. У житті й творчості Е, Замятіна роман «Ми» зіграв важливу роль. Справа в тому, що цей роман не вдалося опублікувати в Росії. Він видавався й чеською мовою, і на англійському. Тільки в 1988 році російські читачі одержали можливість прочитати роман Замятіна. Над цим романом він працював у роки Громадянської війни.


За назвою роману «Ми» автор розумів колективізм більшовиків у Росії, при якому цінність окремої особистості знижувалася до мінімуму. Видимо, від страху за долю батьківщини Замятін переніс у своєму романі Росію на тисячу років уперед. Провідною темою   цього   роману  є  драматична   доля  особистості   в


умовах тоталітарного суспільного устрою, Роман «Ми» написаний у формі щоденникових записів одного інженера під номером Д-503. У романі Замятіну вдалося чітко підняти найважливіші проблеми людського життя.


Основна проблема – пошук людиною щастя. Саме ці пошуки щастя й приводять людство до тієї форми існування, що зображена в романі. Але й така форма загального щастя виявляється недосконалої, тому що щастя це вирощено інкубаторним шляхом, всупереч законам органічного розвитку. Світ, задуманий автором, здавалося, повинен бути доконаним і абсолютно влаштовувати всіх людей, які в ньому живуть. Але це світ технократії, де людина – гвинтик величезного механізму. Все життя люди в цьому світі підпорядковані математичним законам і розкладам по годинниках. Людина цього світу – абсолютно знеособлена субстанція. Люди тут не мають навіть власних, імен (Д-503, Г-330, 0-90, Е-13). Здавалося б, це життя їх улаштовує, вони звикли до нього, до його порядків. Автор дає, на мій погляд, яскраве подання про це життя: усе зі скла, і ніхто нічого не приховує один від одного, немає нічого живого й природного. Зате за стіною Єдиної Держави на повну силу цвіте життя. Там живуть навіть здичавілі люди, які не захотіли насильного щастя. Другою проблемою роману «Ми» є проблема влади. Замятін дуже цікаво написав главу про День Одноголосності, про вибір Благодійника. Саме цікаве те, що люди навіть і не думають про те, щоб вибрати когось іншого на посаду Благодійника, крім самого Благодійника.


Їм здається смішним те, що в древніх людей результати виборів не були відомі заздалегідь. Для них Благодійник – це Бог, що зійшов на землю. Благодійник – єдина істота, якій дозволено думати. Для нього поняття любові й жорстокості невіддільні. Він суворий, несправедливий і користується необмеженою довірою жителів Єдиної Держави. Кульмінацією роману є розмова головного героя Д-503 із Благодійником, що повідомив йому формулу щастя: «Щира алгебраїчна любов до людини – неодмінно нелюдська, і неодмінна ознака істини – її жорстокість».


Щоб остаточно дозволити поставлене завдання, автор уводить у сюжет роману революційну ситуацію. Перебуває частина робітників, що не хоче миритися зі своїм рабським положенням. Ці люди в таких «машинних» не перетворилися у гвинтики, не втратили людський вигляд і готові боротися із Благодійником, щоб звільнити людей від влади технократії. Вони вирішують захопити космічний корабель, використовуючи можливості Д-503, будівельника «Інтеграла». Із цією метою 1-330 спокушає його, Д-503 закохується й, довідавшись про їхні плани, спочатку лякається, а потім погоджується допомогти ім. Після відвідування Древнього Будинку й спілкування з живою природою в героя з’являється душа, що рівняється з важким захворюванням. У результаті вибухає Зелена Стіна, і відтіля «усе ринулося й захлиснуло наш очищений від нижчого миру місто».


У розв’язці роману гине улюблена жінка головного героя в Газовому Дзвоні, а він після операції по видаленню фантазії про втрачену рівновагу й щастя. Роман «Ми» мені здався цікавим і читається легко. Письменник вклав у нього основні проблеми, що хвилювали його.


Автор пророчив поетапний розвиток тоталітаризму у світі. «Ми» – роман-попередження про страшні наслідки відмови від власного «я», навіть в ім’я самих прекрасних теорій. Замятін показав, як трагічно  може повернути життя людей у такій тоталітарній державі.



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 |
© 2000–2017 "Литература"