Головна | Правила | Додати твір | Новини | Анонси | Співпраця та реклама | Про проект | Друзі проекту | Карта сайта | Зворотній зв'язок

Твір на тему: Біблійні мотиви в ПОВІСТІ «СОБАЧЕ СЕРЦЕ»

7.12.2009

Повість «Собаче серце» належить до числа добутків, присвячених Москві, що описують складний, суперечливе післяреволюційний час. І разом з тим у ній порушені вічні, глобальні теми й питання, актуальні для людства незалежно від часових-просторово-тимчасових координат. М. О. Булгаков використав при створенні повісті безліч літературних алюзій і ремінісценцій (початок явно перегукується з поемою А. Блоку. «Дванадцять», манера зайвої деталізації – традиція Гоголя), але особливу вагомість і значимість оповіданню надають біблійні мотиви, що перекладають його у філософський план, що підкреслюють глобальність і загальнолюдський зміст проблем, що піднімають.


Одним з таких мотивів, що простежуються не тільки в «Собачому серці», але й в інших творах Булгакова (наприклад, «Майстер і Маргарита»), є побудова системи персонажів за принципом учитель – учень – зрадник (провокатор). Дійсно, професор Преображенський – учитель, головні риси якого – мудрість, інтелігентність, глибоке розуміння того, що відбувається в сполученні з певним науковим фанатизмом. Образ Преображенського даний практично цілком у релігійному висвітленні: від властивого прізвища до характеристик, які дають йому інші діючі особи, в основному Шаріка й Борменталь («творець», «божество»,  «жрець» і т.д.). З майже сакрального прізвища «Преображенський» зв’язана ще одна характерна деталь: дитинство і юність Шаріка що ходять у Преображенській застави, там же вмирає Чугункін (пивна «Стоп-Сигнал», як написано в щоденнику доктора Борменталя); ця деталь за принципом алогізму підкреслює абсурдність ідеї створення «нової людини», перетворення собаки в людину, «перетворення».


У системі персонажів доктор Борменталь – учень, щиро відданий учителеві й разом з тим ніколи до кінця його не розуміючий (ці якості характерні для всіх булгаковських «учнів» – згадаємо Левія Матвія й Івана Бездомного з роману «Майстер і Маргарита»)- Борменталь, подібно Левію Матвієві, намагається вести записи, фіксує на папері що відбувається, але Булгаков підкреслює нездатність доктора глибоко й об’єктивно осмислити реальність, довіряє йому оповідання лише на час і при цьому постійно вводить деталі (наприклад: «Професор Преображенський, ви – творець! (Ляпка)» – фраза із щоденника), внаслідок чого в читача створюється враження, що учень – ненадійний оповідач. Учень залишається відданим ідеї до кінця й сам доводить її до останньої крапки (зважується на зворотну операцію), але при всій своїй стійкості й завзятості він завжди духовно слабкіше вчителі саме тим, що намагається боротися з агресивними проявами зовнішнього світу, у той час як учитель пасивний і вірний своїм переконанням у силі добра й неможливості насильства. («Пещення єдиний спосіб, що можливий у звертанні з живою істотою», – говорить Преображенський.)


У повісті є й зрадник, і провокатор: Шарік і Швондер відповідно, причому Шарік – у буквальному значенні дітище Преображенський, дітище наукове, результат досвіду й у певному змісті учень, адже професор якийсь час намагається виховувати й учити Шарікова. Мотив зрадництва вчителі невдячним учнем підсилює враження трагізму від самого факту зрадництва через переклик з відомою ситуацією з Біблії. Події, що відбуваються у квартирі Преображенського, спроба втечі Шаріка в перший день, його втрата свідомості й пробудження нагадують легенду про відродження Лазаря. Біблійним є й мотив потопу, хоча він і переведений Булгаковим у комедійний план: невміння Шарікова звертатися з водопровідними кранами приводить дійсно до катастрофи, до «великого потопу», від якого страждає прекрасна квартира професора.


Той факт, що Шарік після відродження вимовляє знамените «абірвалг», у тексті обґрунтовується по-різному: сам Шарік оповідає про міліціонера, що стояв у початку слова, через що підбігати до магазина бути зручніше від «хвоста» назви; однак у своїх записах доктор Борменталь приводить іншу причину читання праворуч ліворуч – «перерва зорових нервів у собаки», але адже на початку повісті Шарік читає «сир» ліворуч праворуч, нормально, – значить, обидві точки зору ставляться Булгаковим під сумнів, тим більше що щоденнику Борменталя, як уже говорилося, автор довіряє мало! Читання праворуч ліворуч – натяк на іудейську писемність, своєрідна біблійна алюзія, що надає особливу значимість першому вимовленому вголос слову Шарікова.


І мабуть, самий очевидний мотив у повісті, що викликає асоціації з Біблією, – місце й час дії. Події відбуваються в грудні – березні, але основне дійство – операція й перетворення Шаріка – займає проміжок часу з 24 грудня (властиво операція) по 7 січня, тобто від католицького до православного Різдва. Місце дії – район вулиці Пречістінки, не тільки традиційне місце проживання інтелігенції, але в контексті повести – топонім, із самого початку придає оповіданню релігійне звучання, що перекладає його у філософський план.


В «Собачому серці» Булгаков не прагнув запам’ятати об’єктивне, реалістичне відображення дійсності; навпроти, створена їм картина гротескна, тобто будується на сполученні несумісних або полярно протилежних понять; трагічного й комічного, реального й абсолютно фантастичного, абсурдного. Біблійні алюзії постійно перериваються що знижують, комічними деталями, що змушують читача переосмислити все в сатиричному ключі. Релігійних мотивів не так багато, але всі вони відіграють значну роль у розкритті основної ідеї повести й одночасно передвіщають появу головного, фінального добутку М. О. Булгакова, де біблійна лінія стане самостійною, – роману «Майстер і Маргарита», роботу над яким письменник почне через два роки після завершення повісті «Собаче серце».



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 |
© 2000–2017 "Литература"