Головна | Правила | Додати твір | Новини | Анонси | Співпраця та реклама | Про проект | Друзі проекту | Карта сайта | Зворотній зв'язок

Твір на тему: Духовні цінності людини в поезії Ліни Костенко

21.12.2009

Ми живемо в складний і бурхливий період історії нашої держави. Нарешті багатостраждальна Україна здобула незалежність. На зміну класовим ідеалам з їх вічною ворожнечею між різними верствами суспільства мають прийти загальнолюдські цінності, ідеали добра й справедливості. Ці ідеали повинна нести справжня поезія. Загальнолюдські цінності завжди обстоювала у своїх віршах Ліна Костенко.


Головну особливість творчості поетеси можна визначити, скориставшись її словами з вірша “Готичні смереки” зі збірки “Над берегами вічноТ ріки”: “В глибинах гармонії болять дисонанси”. Ліна Костенко гостро прагне гармонії — у світі, у соціальному середовищі, у людських взаєминах — і так само гостро відчуває й дисонанси. До дисонансів життя поетеса дуже чутлива. Надто зіркий у неї погляд, надто твереза свідомість, щоб бачити тільки гармонію в житті людства. Сприймає негаразди в людському житті болісно, й обминути, вдати, що не помічає, ніяк не може. Бо це значить сфальшивиги, зрадити себе й своє слово, адже …поет природний, як природа. Од фальші в нього слово заболить. Така безкомпромісність поетеси не сприяла легкому життю. В алегоричній поезії ‘Доля Л. Костенко оповідає сон, що наснився Ті ліричній героїні. Вона побачила чудернацький базар, де продавалися різні Долі:

  • Одні були царівен не гірш, а другі — як бідні Мільйони.
  • Хто купляв собі Долю за гріш, А хто — і за мільйони.
  • Увагу ліричної героїні привернула незвична доля: Поезія — рідна сестра моя. Правда людська — наша мати. Ліна Костенко не шукала іншої долі, відповівши тим, хто паплюжив її поезію:

  • Я вибрала долю собі сама.
  • І що зі мною не станеться — у мене жодних претензій нема до
  • Долі — моєї обраниці.
  • Отже, не жаліє поетеса себе, не жаліє й читача. її творчий доробок — це космос, але в ньому не лише “зоряні миті”. Ось, приміром, у якій несподіваній інтерпретації постає неоглядність людської душі в одному з її віршів: В епоху спорту і синтетики людей велика ряснота. Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і уста. У доробку Ліни Костенко є тема вірності собі. Вірність собі — це й вірність своїм переконанням, і вірність своїм друзям та коханим, і вірність вітчизні. Усі ті поняття стоять в одному ряду. І недарма в романі “Маруся Чурай” тема зради — головна тема твору — одночасно постає в її осо-бистісному й у суспільному планах. Зрадити свою землю, своїх співвітчизників (зіставлення Байди й запроданця Яреми Вишневецького) і зрадити людину (Маруся Чурай — Грицько Бобренко) — однаково тяжкий моральний злочин. І корінь у них той самий:

  • Що ж це виходить?
  • Зрадити в житті державу — злочин, а людину — можна?!
  • Тему вірності собі поетеса розвиває в багатьох творах. Тут і вірш “Шукайте цензора в собі , і невелика поема Циганська муза — про поетесу Панушу, яка знайшла в собі сили здійснити своє покликання,! оригінальний вірш Щось на зразок балади, — як вийшли букви з-під моєї влади . Знайти своє “я”, на шляху до цього подолати всі перешкоди й труднощі, утвердитися в житті як сильна особистість і відчути себе людиною, гідною цього звання, — ось провідна ідея багатьох творів Ліни Костенко. Варто згадати ще й такі твори поетеси, як “Древлянський триптих” і Князь Василько   із циклу   “Ікси історії”, де авторка розповідає про трагічні


    наслідки людської жорстокості. Дарма, що йдеться про часи історичні: кожний із нас, читаючи їх, звертається думкою до соціальних та моральних проблем сучасного життя.


    Ліна Костенко як поет, як митець заперечує позицію байдужості до зла й неправди, з якими людині доводиться стикатися в повсякденні. “Життя іде і все без коректур”, — твердить поетеса. Те, що людина вдіяла, виправити дуже важко, а іноді неможливо. Головний образу цій поезії — час. Він летить, не стишує галопу, він єдиний, хто не втомлюється, час вічний. Ми живі, нам треба поспішати, щоб остаточно не нашкодити планеті:

  • Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
  • Щоб ці слова не вичахли, як руди.
  • Головною художньою особливістю поезії ‘ Життя іде і все без коректур” є незвично короткі, раптові, ніби стріляючі порівняння (пройдемо, як тіні; прозріння, як ліки, смутки, як ріки). Головний змістовний акцент припадає на ці порівняння. Завдяки їм рядки набувають афористичності. Життя швидкоплинне, але непересічні людські цінності залишаються:

  • Любіть тваринку і травинку,
  • і сонце завтрашнього дня,
  • вечірню в попелі жаринку,
  • шляхетну інохідь коня.
  • Поетеса майстерно поєднує вічні символи й запити сучасної цивілізації, яка не повинна відкидати людяність, духовність. Поезія Ліни Костенко допомагає людині знайти себе в складному сьогоденні, виконати своє призначення, в будь-яких ситуаціях не втрачати власної гідності.


    ЛІНА КОСТЕНКО  “ЖИТТЯ ІДЕ І ВСЕ БЕЗ КОРЕКТУР…”

  • Життя іде і все без коректур.
  • І час летить, не стишує галопу.
  • Давно нема маркізи Помпадур,
  • і ми живем уже після потопу.
  • Не знаю я, що буде після нас,
  • в які природа убереться шати.
  • Єдиний, хто не втомлюється,— час.
  • А ми живі, нам треба поспішати.
  • Зробити щось, лишити по собі, а ми, нічого,
  • пройдемо, як тіні, щоб тільки неба очі голубі
  • цю землю завжди бачили в цвітінні.
  • Щоб ці ліси не вимерли, як тур, щоб ці слова не вичахли, як руди.
  • Життя іде і все без коректур, і як напишеш, так уже і буде.
  • Але не бійся прикрого рядка.
  • Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
  • Не бійся правди, хоч яка гірка, не бійся смутків, хоч вони як ріки.
  • Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш — то уже навіки.
  •  



    1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 |
    © 2000–2017 "Литература"