Головна | Правила | Додати твір | Новини | Анонси | Співпраця та реклама | Про проект | Друзі проекту | Карта сайта | Зворотній зв'язок

Відтворення настроїв людини через образи природи у збірці “Сонячні кларнети” Павла Тичини

19.12.2009

Перша поетична книжка Павла Тичини, що вийшла друком 1918 р., отримала назву “Сонячні кларнети”. Образ-символ сонячних кларнетів якнайкраще втілює сутність індивідуального стилю молодого Тичини. Ним поет підкреслював сонячно-музикальний характер своєї творчості, вказував на синтез у ній животворного сонячного тепла і світла з музичними ритмами всесвіту, що єднають людину з природою в найуніверсальнішому її значенні. “Душа моясония на-мріяла”,— освідчується Тичина, і цей образ як наскрізний у поезіях збірки є ключем для розуміння самобутності його стилю.


У Миколи Вороного наявний зовнішній опис Весни, яка лине вся в прозорих шатах, у серпанках і блаватах, вона нагадує “Блакитну панну”. Тичина ж пройняв твір весняною, урочистою, сонячною мелодією, знайшов вишуканий ритмічний малюнок. За тонким спостереженням літературознавця, “Арфами, арфами” — ніби рука музиканта двічі плавно торкнулась струн, і вони обізвались далеким, тремтливим, ледь чутним звучанням. А потім вже у швидкому темпі: Золотими, голосними обізвалися гаї Самодзвонними…


Усі чотири строфи цієї поетичної перлини наснажені світлим оптимістичним пафосом радості зустрічі з весною. Емоційність настрою забезпечується самобутнім ритмічним ладом, вишуканістю строфічної побудови, яскравою метафоричністю,  “дзвоном   асонансів й алітерацїй.

  • Стану я, гляну я —
  • Скрізь поточки, як дзвіночки, жайворон як золотий
  • З переливами: Йде весна
  • Запашна, Квітами-перлами Закосичена.
  • Світла, ніжна гармонія барв і звуків, настрій трепетної мрійливості, бентежне очікування нового, невідомого характеризують й інші поезії книжки — Закучерявилися хмари’, Гаї шумлять , ‘ Десь надходила весна”, “Цвіт в моєму серці”, “Не дивися так привітно”. Вони запам’ятовуються не тільки музичністю, а й живописністю, причому мелодійність органічно єднається з колористикою. А головне: такі образи розкривають порухи душі людини:

  • Десь надходила весна…— Я сказав їй: ти весна!
  • Сизокрилими голубками
  • У куточках на вустах
  • їй спурхнуло щось усмішками —
  • Й потонуло у душі…
  • ( “Десь надходила весна…”)
  • Пейзажно-інтимна лірика книжки напрочуд національна: в ній повнокровно буяє саме українська природа — жита, луки, гаї, змальовані здебільшого у весняну квітучу пору, особливо коли йдеться про зародження чи розквіт найсвітліших людських почуттів. З небагатьох мікрообразів вимальовується виразна живописна картина: Квітчастий луг і дощик золотий, а в далині, мов акварелі, — примружились гаї, замислились оселі…(“Квітчастий луг”). Так написати може тільки поет, обізнаний з таємницями малярства: Тичина виявив себе і на цій ниві мистецтва. Його поетичні образи позначені метафоричністю й асоціативністю саме в дусі українського художнього мислення. У Тичини горять світи, біжать світи музичною рікою; Дзвін гуде — іздалеку. Думки пряде над нивами. Над нивами-приливами, купаючи мене, мов ластівку; Гасне день, облітає, мов мак; Гей, над дорогою стоїть верба, дзвінкі дощові струни ловить; День біжить, дзвенить-сміється, перегулюється. Як митець-новатор, поет творчо використовує досвід європейської поезії, сам шукає нові виражальні й зображальні засоби. Тоді у створенні художньої картини важливу функцію відіграє символічно-імпресіоністична образність.


     



    1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 |
    © 2000–2017 "Литература"