Головна | Правила | Додати твір | Новини | Анонси | Співпраця та реклама | Про проект | Друзі проекту | Карта сайта | Зворотній зв'язок

Материнське слово

3.04.2010

…Тихо вкриває землю вечір, його тепла ковдра лягає на моє ліжко, відділяючи мене від турбот згасаючого дня. Знаю, що закрию зараз очі — і пам’ять подарує диво: загойдається наді мною колискова пісня, виринувши із найпотасмніших куточків душі, і неначе поверне мене у безтурботне дитинства. Голуби — голубочки. Несіть шастя синочку! — чую я молодий матусин голос, який з того часу майже не змінився. Вірю, що саме так і буде: і щастя, і здоров’я, і радість щоденна не облише, якщо цього побажала мені мама. її слово має магічну силу, бо недарма у народі говорять: «Материнська молитва із дна моря виймає».


Дитина тільки народилася, а мамині слова сповивають її найсвяті-шою ніжністю: «Крихітко моя ріднесенька, хай світлим та щасливим буде твоє життя, легкою доля!» І вливаються ці слова у кожну клі-тиночку, перетворюючись у духовний оберіг. З першої хвилини мого життя слово нені надавало наснагу і захищало від злих сил, лікувало і повертало радість після невдач, зігрівало у крижані хвилини розпачу і підтримувало перед рішучим кроком.


Материнське слово… Яким же воно може бути твердим і караючим у час, коли ти дозволив собі негідний вчинок! І досі чую зажурливе: «Мені соромно, що це зробив мій син…» Скільки років минуло, а серце знов летить у прірву від отих сумних маминих слів! Кажуть, що найстрашніша кара на землі — це материнське слово-прокляття: його сила ламає життя і долю. Господи, це ж який гріх треба скоїти, шоб власна мати тебе прокляла?! Бо ненька, народжуючи, дарує своє безцінне дитя світові на добро, наставляє, вчить його мудрості й честі.


Слово вчительки вже буде потім, а спочатку — мамина школа. У ній кожне слово, кожна фраза — як відкриття, як одкровення, сповнене бажанням відкрити таємниці нашого чудового світу. І немає у матусиних словах ні втоми, ні байдужості, — лише турботою та ра–дістю дихають вони, бо дарувати світ і знання — це щастя!


Мила моя матінко, сонечко моє ніжне! Чим віддячити тобі за твої слова-молитви, слова-благословення, слова-повчання? Рідна моя, скільки цих слів влила ти у мою долю, але чомусь не навчила мене слів, якими б я зумів вимовити подяку за твоє серце, любов і турботу. Та скільки б я не намагався відшукати їх, все одно вони б не змогли передати безмежну любов до найпрекраснішої людини у цілому світі — моєї матінки, світлого мого ангела, ніжної моєї зіроньки. Мабуть, це пояснюється дуже просто: коли промовляє серце, слова зайві…



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 |
© 2000–2017 "Литература"