Головна | Правила | Додати твір | Новини | Анонси | Співпраця та реклама | Про проект | Друзі проекту | Карта сайта | Зворотній зв'язок

Що означають поняття «воля» й «неволя»

29.01.2010

Мені здається, що почуття волі властиве людині з народження. Адже з дитинства вона противиться насильству над собою, бореться з обмеженнями своїх поривань. Але «крапля камінь точить». І коли дитині постійно прищеплювати почуття покори чужій волі, меншовартості, то, напевне, вона виросте з рабською психологією. І, щоб вижити, пристосовуватиметься, обманюватиме, принижуватиметься. Недаремно легенда про Мойсея говорить, що «землі обітованної» люди зможуть, досягти лише через сорок років, коли помруть усі ті, які народилися в неволі.


Воля, на мій погляд, це свобода вираження думок, вільний вибір роду занять, співвіднесений із загальноприйнятими нормами моралі. Звичайно, воля однієї людина не повинна здійснюватися за рахунок подавлення волі іншої чи взагалі принесення шкоди суспільству. Отже, воля — поняття складне. І боротьба за неї завжди народжувала або героїв, або рабів. У нинішній час, коли ми маємо усі формальні ознаки свободи людини, демократію, площина боротьби дещо змінюється. І волю доводиться виявляти у боротьбі з собою, своїми звичками, лінощами, із звичним укладом життя, байдужістю до суспільних проблем.


Феміда — богиня правосуддя — зображується із зав’язаними очима. Це ніби вказує на те, що суд повинен бути безстороннім, чітко дотримуватися букви закону. Його не повинні цікавити мотиви, причини, він засвідчує факт злочину і карає злочинця. Це правильно. Винуватий має бути покараний незалежно від симпатії чи антипатії судді. Так в ідеалі. У житті буває все значно складніше. Пан посадив селянина у в’язницю за віз дров зі свого лісу, залишивши сім’ю без робочих рук, у бідності й печалі. Молодший брат по-мстився за нього, вбивши пана. І, мабуть, не лише за той випадок, а й за багато ініїіих, за одвічну панську сваволю. За всіма людськими законами вбивство людини — тяжкий гріх. Андрій Байдиш, напевне, й сам дуже карався за свій тяжкий злочин, боявся, переживав.


Юрист ретельно розслідував справу заради цікавості, маючи професійний азарт. І зовсім не думав, які з цього будуть наслідки. Він блискуче розкрив справу, але пізно зрозумів, що став винуватцем великої трагедії у селянській сім’ї. Отже, неможливо встановити, чия вина тяжча — панова, Андрієва чи молодого юриста. Кожен із них одержав своє покарання і тяжко спокутував вину.



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 |
© 2000–2017 "Литература"