Головна | Правила | Додати твір | Новини | Анонси | Співпраця та реклама | Про проект | Друзі проекту | Карта сайта | Зворотній зв'язок

Ідейно-художня своєрідність повісті О. Купріна “Поєдинок”

14.02.2011

З’явившись під час російсько-японської війни і в обстановці наростання першої російської революції, твір викликав величезний суспільний резонанс, оскільки воно розхитував один з головних підвалин самодержавного держави – недоторканість військової касти.

Проблематика “Розмови” виходить за рамки традиційної військової повісті. Купрін зачіпає і питання про причини суспільної нерівності людей, про можливі шляхи звільнення людини від духовного гніту, піднімає проблему взаємовідносин особи і суспільства, інтелігенції та народу.

Сюжетна канва твору побудована на перипетіях долі чесного російського офіцера, якого умови армійської казарменій життя змушують замислитися про неправильні відносинах між людьми. Відчуття духовного падіння переслідує не тільки Ромашова, але й Шурочку.

Зіставлення двох героїв, яким властиві два типи світорозуміння, взагалі характерно для Купріна. Обидва героя прагнуть знайти вихід з глухого кута. При цьому Ромашов приходить до думки про протест проти міщанського благополуччя і застою, а Шурочка пристосовується до нього, не дивлячись на зовнішню показне неприйняття. Ставлення автора до неї двояко, йому ближче “безрозсудне благородство і благородне безвольність” Ромашова. Купрін навіть зазначав, що вважає Ромашова своїм двійником, а сама повість багато в чому автобіографічна.

Ромашов – “природна людина”, він інстинктивно чинить опір несправедливості, проте його протест слабкий, його мрії і плани легко руйнуються, оскільки вони незрілі і непродуманих , часто наївні. Ромашов близький чеховським героям. Але виникла необхідність немедлен ного дії підсилює його волю до активного опору. Після зустрічі з солдатом Хлєбниковим, “приниженим і ображеним”, у свідомості Ромашова настає перелом, його приголомшує готовність людини піти на самогубство, в якому він бачить єдиний вихід з мученицькою життя. Щирість пориву Хлєбнікова особливо яскраво вказує Ромашова на дурість і незрілість його юнацьких фантазій, що мають на меті лише щось довести оточуючим. Ромашов вражений силою страждань Хлєбнікова, і саме бажання співчувати змушує підпоручика вперше задуматися про долю простого народу. Втім, ставлення Ромашова до Хлебникову суперечливо: розмови про людяність і справедливості носять відбиток абстрактного гуманізму, заклик Ромашова до співчуття багато в чому наївний.

У “Поєдинку” А. І. Купрін продовжує традиції психологічного аналізу Л. М. Толстого: у творі чується, крім протестуючого голосу самого героя, який побачив несправедливість жорстокої і тупої життя, і авторський викривальний голос (монологи Назанского). Купрін користується улюбленим прийомом Толстого – прийомом підстановки до головного героя героя-резонера. У “Поєдинку” Назанскій є носієм соціальної етики. Образ Назанского неоднозначний: його радикальне настрій (критичні монологи, романтичне передчуття “светозарной життя”, передбачення прийдешніх соціальних потрясінь, ненависть до способу життя військової касти, здатність оцінити високу, чисту любов, відчути красу життя) вступає в протиріччя з його власним способом життя. Єдиним порятунком від моральної загибелі є для індивідуаліста Назанского і для Ромашова втеча від будь-яких суспільних зв’язків і зобов’язань.



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 |
© 2000–2017 "Литература"