Головна | Правила | Додати твір | Новини | Анонси | Співпраця та реклама | Про проект | Друзі проекту | Карта сайта | Зворотній зв'язок

Лівша герой оповідання М. С. Лєскова «Лівша»

15.02.2011

Твір, створений в дусі лубка, зазвичай називають гімном таланту російського народу, уособленого в образі тульського майстра Л., який навіть блоху зумів підкувати. Але сам автор заперечував проти такого трактування. В оповіданні, стилізованому під легенду, йдеться не тільки про змагання майстерних англійців і обдарованих російських, але і про ті умови, в яких змушений жити талановита людина в Росії. Лєсков говорить про ставлення самодержців Олександра та Миколи до своїх підданих, про жорстокість «проміжної» влади в особі отамана Платова.


Л. і його товариші-ремісники зуміли без «мелкоскопа», без «розрахунку сили» не тільки підкувати блоху, але й написати на підківка ім’я майстра. Не марнославство рухало Л. до мети, а патріотизм. Чи не англійців хотів він посоромити, а Росію підняти. Тому, приступаючи до справи, молився Л. Николі Мценськ і зробив фантастичну на ювелірне ™ роботу. Однак справжній народний талант у Росії живе у злиднях, їм командують; Платов жбурляє Л. «до себе в коляску в ноги». Для порівняння Лєсков показує життя менш зухвалий у своїй фантазії та своєму таланті англійців. Очима прибулого в Англію Л. ми бачимо умови, про які і мріяти не може російська майстровий. Англійці цінують вправність, досвід, талант Л., піклуються про нього, звертаються з ним, як з паном, намагаються догодити у всьому, пропонують залишитися у них на постійне (і сите) проживання.


Але, дізнавшись англійська секрет зберігання зброї, тульський майстер просить лише про одне – скоріше відправити його до Росії. Єдине його бажання – повідомити про це секреті царя, бо ці відомості дійсно державної ваги. Однак якщо в Англії «інші правила життя, науки і продовольства», то в Росії – все те ж беззаконня і байдужість.


Варто було Л. опинитися на рідній землі, як у нього, хворого, відібрали не тільки англійські багаті подарунки, але й залишки здоров’я. Нікому немає діла до секрету, яким володіє майстер, до його разючих здібностей, до його життя. Так і вмирає він, всіма покинутий, в лікарні для бідних. Найбільше страждає Л. від того, що несе із собою в могилу вивідати у англійців секрет. «У нього хоч і шуба Овечкіна, так душа человечкіна», – каже про свій російською «камрад» Л. «аглицьких полшкіпер». Незважаючи на те що «власне ім’я лівші, подібно іменам багатьох найбільших геніїв, назавжди втрачено для нащадків» (автор підкреслював, що «лівша є особа, мною вигадане»), робляться спроби знайти прообраз зброяра.



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 |
© 2000–2017 "Литература"