Головна | Правила | Додати твір | Новини | Анонси | Співпраця та реклама | Про проект | Друзі проекту | Карта сайта | Зворотній зв'язок

Богатонов – герой комедії М. М. Загоскіна «Пан Богатонов, або Провинциал в столиці»

5.02.2011

Перша комедія мала винятковий успіх. У ній автор, слідуючи досвіду попередників, створив колоритну постать, що стала для сучасників особою загальним. Композиційно вона дуже нагадує комедію Мольєра «Міщанин у дворянстві», але російська Б. істотно відрізняється від француза Журдена, який хоче чогось навчитися і наймає вчителів, щоб увійти до бомонду, – тоді як героєві Загоскіна це не приходило в голову. Б. також порівнювали з Транжіріним, героєм популярної п’єси «Полубарскіе затії» російського драматурга А. А. Шаховського: «З Марнотрат-на каптан стягнув, та в ньому і ходить» (О. С. Грибоєдов).


На відміну від Транжіріна, колишнього відкупника, Б. – представник помісного дворянства, який закинув свій маєток і розтратив стан у столиці. Подібно Журдену, Б. стає дійною коровою для розорилася аристократичної знаті. Його безсоромно оббирає князь Блесткін, що продав багаті маєтки і за два роки прогуляв гроші в Парижі. Під стать йому дворецький Б. Клим Кондратьіч, що привласнює гроші, а потім дає йому ж у борг під великі відсотки і мріє через років п’ять-шість помінятися зі своїм паном місцями. Наслідуючи столичним звичаям, Б. змушений зображати галломана. «Коли буваю в Літньому саду, – говорить він, – або на бульварі: рота відкрити не смію. Тут такий вже місто: заговори тільки по-російськи, так тебе разом за підлого приймуть ». Доходи від винного заводу та суконної фабрики дозволяють Б. витрачати гроші не вважаючи, однак він неминуче наближається до розорення. Мораль п’єси гранично ясна і знаходить своє відображення в протиставленні Б. і доброзичливого і дбайливого графа Владімілова – процвітаючого поміщика, простого в обігу, не соромиться говорити в столиці по-російськи.


Успіх «Пана Богатонова» підстьобнув Загоскіна продовжити історію Б. в комедії «Богатонов у селі», перенісши дію в сільську місцевість. Тут з’ясовується, що Б. не зробив жодного уроку з гіркого досвіду, отриманого в столиці. Він не здатний не тільки вміло витрачати, а й наживати. Його прожекти у веденні сільського господарства виглядають абсурдними, що йдуть врозріз з патріархальними способами господарювання, за які ратує автор комедії. Розкидані по полю «на саксонський манер» селянські хати в перспективі представляються Б. «фермами», які в умовах російської зими можуть стати недосяжними сніговими островами. Селянське самоврядування повинне бути схожим на «парламент», що складається з представницьких «депутатів».


«Я тепер ні в що не заважає, – каже Б., – а якщо стане яка екстра, то мої депутати зійдуться в збірну хату, та й почнуть між собою тлумачити; ну от, ні дати, ні взяти, як у парламенті». Зображуючи осіб, подібних Б., Загоскіна у другій комедії вільно чи мимоволі демонструє виродження дворянсько-аристократичного стану. «Богатонов в селі» користувався значно меншим успіхом у порівнянні з «Паном Богатоновим», тому що гострота проблеми, представленої в комедії, ще слабко усвідомлювалася в дворянському суспільстві.


У ролі Б. в 1822 році дебютував на московській сцені великий російський актор М. С. Щепкін. Після її блискучого виконання він був прийнятий в трупу імператорського театру. Щепкін з особливою майстерністю виконував ролі амплуа простаків, і в даному випадку він не помилився з вибором п’єси. Своїм успіхом актор віддячив автора, який рекомендував публіці тоді ще маловідомого провінційного коміка.



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 |
© 2000–2017 "Литература"