Головна | Правила | Додати твір | Новини | Анонси | Співпраця та реклама | Про проект | Друзі проекту | Карта сайта | Зворотній зв'язок

Боротьба добра і зла в трагедії Й. Гете «Фауст»

6.02.2011

Образ великого шукача істини хвилював Гете все життя. У трагедії «Фауст» він показав боротьбу добра і зла, як рушійну силу розвитку, змін, динаміки буття. У пролозі автор ставить питання: що є Людина в цій величній, гармонійної та досконалої всесвіту? Людина мислить, але від цього страждає ще більше, так як розуміє безглуздя багатьох соціальних інститутів, законів, звичаїв, забобонів, розуміє, що в соціальних бідах винна не природа, Не всесвіт, а він сам. У філософії Гете ідея діалектичної єдності протилежностей є однією з провідних. У боротьбі розбіжностей створюється гармонія світу, в зіткненні ідей – істина. Поет постійно нам нагадує про це. Два героя трагедії – Фауст і Рафаель – наочно демонструють нам це діалектична споріднення позитивного і негативного. Образ Рафаеля уособлює в собі дух заперечення та руйнування. Але, він не може знищити основне – життя. Фауст і Рафаель постійно сперечаються, але цим вони лише взаємно доповнюють єдину ідею.


У Фауста і Рафаеля автор вклав певні людські риси. Натура палка і енергійна, Фауст дуже чутливий, його серце легко поранити, іноді він егоїстичний, але завжди безкорисливий, чуйний, людяний. Фауст шукає. Розум його в постійних сумнівах і тривогах. Суть страждання Фауста – прагнення до істини. Це жага до розуміння, вулканічна енергія пізнання. Фауст і Рафаель – дві антиподи: перший жадають, другий насичений, перший рветься «за кордону», другий знає, що там немає нічого, там порожнеча. Рафаель грається з Фаустом, як з нерозумним хлопчиком, дивлячись на всі його пориви, як на пустощі, примхи, і весело їм дає поблажки – адже у нього, Рафаеля, договір із самим Богом. Рафаель – це тип людини, стомленого довгим спостереженням за злом і розчарованого в красивому початку світу. Він не вірить ні в добро, ні в зло, ні в щасті. Він бачить недосконалість світу і знає, що він – вічний. Він сміється над людиною, що при всій своїй нікчемності намагається щось виправити у світі. Сміх цей поблажливий. Рафаель навіть шкодує людини, вважаючи, що джерело всіх його страждань – та сама іскра Божа, яка веде людину до ідеалу, до досконалості, до недосяжного.


Прочитавши трагедію «Фауст», можна зробити висновок, що світ тримається на протистоянні творчого духу (Фауст) і духу заперечення і руйнування, сумніви і зневіри (Рафаель).


Великий німецький письменник Йоганн Вольфганг Гете працював над написанням трагедії «Фауст» більше шістдесяти років. Пошук істини і сенсу буття – ось ті питання, які хвилювали Гете все життя. І лише через шістдесят, років роздуми Гете склалися в цілісний твір. У трагедії письменник показав боротьбу добра і зла як рушійну силу, динаміку життя. У пролозі автор ставить питання: хто є людина в цій гармонійної та досконалої Всесвіту. Людина нещасний, вічно страждає, йому жилося б краще, коли б не його розум – іскра Божа. Герой трагедії, скептичний і глумливий Рафаель, говорить, що світ людей недосконалий, в ньому панує темрява і зло. І чим більше людина міркує, тим сильніше страждає, усвідомлюючи недосконалість світу. Людина в результаті тривалих переживань прийде до висновку – винна не всесвіт, а сама людина.


На думку Гете, істина – в боротьбі розбіжностей. Саме завдяки цій боротьбі створюється гармонія світу, у зіткненні думок – істина. Письменник постійно нагадує про це. Два героя трагедії – Фауст і Рафаель – постійно сперечаються, але їх суперечливі точки зору в той же час доповнюють одна одну.


Образ Рафаеля втілює в собі дух заперечення та руйнування. Але він не може знищити основне – життя. Через заперечення він теж створює. І це є рух вперед. Сили Рафаеля і Фауста рівні, але вони по черзі перемагають один одного. Сам письменник не завжди на стороні Фауста. У словах Рафаеля теж істина. Істина у вічному розбіжності, русі.


Фауста і Рафаель автор наділив певними людськими рисами. Фауст – незадоволений, «діяльний геній», готовий сильно любити і ненавидіти, він здатний робити трагічні помилки. Він особа гаряче і енергійне. Фауст дуже чуйний, ранимий, іноді він егоїстичний і завжди безкорисливий, людяний. Фауст знаходиться в постійному пошуку, а його розум – у постійних сумнівах і тривогах. Його роздирають розбіжності. Страждання Фауста пов’язані з непереможним бажанням знань, прагненням знайти істину.


Фауст і Рафаель – два антиподи. Перший – цілеспрямований, готовий долати бар’єри, він рветься дізнатися про те, що за кордоном. Другий – спокійний врівноважений. Його ніщо не здивує, так як йому все вже відомо – навколо порожнеча. Він грає з Фаустом як з безглуздим хлопчиком і дивиться на всі пориви Фауста як на дивацтво, марні дії.


Рафаель спокійний, його не гризуть сумніви, пристрасті не ріжуть його душу. Він дивиться на світ без ненависті і любові. У його колючих репліках вежа сумної правди. Рафаель – це не тип лиходія. Він сміється і знущається з гуманного Фауста, який губить Маргариту, але в словах Рафаеля звучить гірка правда, гірка навіть для нього, – духа темряви й руйнування.


Образ Рафаеля – це образ людини, стомленого життям, яка має багатий людський досвід, людину, який бачив багато зла і несправедливості і розчарування в житті. Протягом тривалих спостережень за тим, що відбувається в житті, він переконався у безвиході. Рафаель не вірить ні в зло, ні в добро, ні в щасті. Він бачить недосконалість світу і знає, що змінити нічого не можна. Рафаель, впевнений у марності спроб змінити життя. І йому навіть шкода людей, які прагнуть до досконалості, недосяжного ідеалу.


В основі трагедії, написаної Й. В. Гете, лежить вічне протистояння творчого духу, прагнення до прекрасного (які втілені в, образі Фауста) і духу заперечення, сумнівів (які втілені в образі Рафаеля).



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 |
© 2000–2017 "Литература"