Головна | Правила | Додати твір | Новини | Анонси | Співпраця та реклама | Про проект | Друзі проекту | Карта сайта | Зворотній зв'язок

Герой повісті Г. М. Троепольского «Білий Бім Чорне вухо»

9.02.2011

Про Біміс читач дізнається від автора повісті й від одного з її героїв – господаря собаки, літератора, записуючого іноді свої враження від життя. Обидва оповідача цілком солідарні в своє трепетне відношення до живої природи, частиною якої є Бім, обидва, що називається, «російські інтелігенти» з властивою цій людський породі любов’ю-жалістю до «братів наших менших», з гострим відчуттям провини людини перед відданою беззахисністю домашнього звіра. Маленька біографія Біма, за винятком перших ідилічних її сторінок, пов’язаних з життям у будинку господаря, коли відбувається «виховання почуттів» цуценя, – це гірка повість про сирітство вірного, благородного, обдарованого ніжною і чутливою душею істоти, «полеглого жертвою зради і наговору» .


Бім – мисливський пес. Однак породистість собаки в даному випадку – не знак кастової обраності (Бім нічого не має за своє «походження»). У повісті, написаної в «радянські часи», комплекс особливостей собаки обережно іменується «інтелігентністю», тоді як Бім – справжній собачий принц, аристократ за всіма статтями (можливо, нащадок сеттерів імператора Олександра і навіть собак Льва Толстого). Ця обставина грає в повісті особливу роль. Опинившись в певному соціальному просторі, незвичайний герой парадоксальним чином виявляє його ущербність. Люди, яких під час своїх нескінченних поневірянь зустрічає Б., принижені або жадібні, озлоблені або нещасні. І міська, і сільське життя, яку сьорбнув марно розшукує господаря пес, виявляє убогість, неповноту, таїть в собі небезпеку. Добрі тут беззахисні так само, як Б., а на злі завжди є опора. «Я – радянська жінка!» – Волає Тітка, головна гонителькою героя. Гордовита пластику мисливської собаки, її спокійне гідність, «хореографічна» вишуканість її поведінки ображають Тітку і подібних їй. А лицарства благородство і безкорисливість Б. роблять його чужинцем серед егоїстично стурбованих людей. У відомому сенсі Б. – посланець. Він – спадкоємець багатовікового культурного руху: адже мисливський собака – важливе свідчення наповненого діалогу людини з твариною, що говорить про рівень духовного розвитку соціуму. Б. – живий «уламок» пішла культури з її вибагливою складністю, що здається естетичної надмірністю, з втіленим у ній кодексом честі. У той же час у семантиці образу собаки відчутний традиційний для європейської літератури мотив: природа, яка має цивілізацію на відповідність природному закону живого світу.


Історія Б., написана з недитячим розумінням собачої суті, може бути витлумачена в дусі архетипових сюжету про поневіряння принца -ізгоя, що гине від людської злоби, а сам герой цілком вписується в архетипний образ «гнаного дитини». У цьому сенсі образ Б. – продовження російської літературної традиції «олюднення» тварин, представленої Хол-Стомера Л. Толстого. Мучеництво собаки – тема не нова для європейського мислення. Б. – свого роду літературна реінкарнація святого Гінфора (Генофера), безвинно вбитої хорта, почитавшейся в середні століття в одному з християнських парафій Франції.


Герой повісті Троепольского може бути охарактеризований як «катартического персонаж». Мучеництво і смерть собаки «просвітлюють» і очищають відстале, гнітюче-безвихідне соціальний простір, в якому пес прожив своє коротке життя.



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 |
© 2000–2017 "Литература"