Головна | Правила | Додати твір | Новини | Анонси | Співпраця та реклама | Про проект | Друзі проекту | Карта сайта | Зворотній зв'язок

Леді Макбет Мценського повіту (переказ)

9.02.2011

Катерина Львівна, «по зовнішності жінка дуже приємна», живе в заможному будинку купця Ізмайлова з удовою свекром Борисом Тимофійовичем і немолодим чоловіком Зіновієм Борисовичем. Дітей у Катерини Львівни немає, і «при всьому достатку» життя її «за неласкавих чоловіком» саме нудне. На шостий рік заміжжя Зіновій Борисович їде на млинову греблю, залишивши Катерину Львівну «одну-однісіньку».


У дворі свого будинку вона міряється силою з зухвалим працівником Сергієм, як від куховарки Ксенії дізнається, що молодець цей служить в Ізмайлових вже місяць, та якщо з колишнього будинку був вигнаний за «любов» з господинею. Увечері Сергій приходить до Катерини Львівні, скаржиться на нудьгу, говорить, що любить, і залишається до ранку. Але в одну з ночей Борис Тимофійович помічає, як з невістчин вікна спускається донизу червона сорочка Сергія. Свекор загрожує, що все розповість чоловікові Катерини Львівни, а Сергія в острог відправить. У ту ж ніч Катерина Львівна отруює своєї свекра білим порошком, припасеним для щурів, і продовжує «алігорію» з Сергієм.


Тим часом Сергій стає сухий з Катериною Львівною, ревнує її до чоловіка і говорить про своє незначному стані, зізнаючись, що хотів би «перед святим перед вічним храмом» чоловіком їй бути. У відповідь Катерина Львівна обіцяє зробити його купцем. Повертається додому Зіновій Борисович і звинувачує Катерину Львівну в «Амур». Катерина Львівна виводить Сергія і сміливо цілує його при чоловікові. Коханці вбивають Зиновія Борисовича, а труп ховають у погребі. Зиновія Борисовича марно розшукують, а Катерина Львівна «поживає собі з Сергієм, по вдовину положенню на волі». Незабаром до Ізмайлової приїжджає жити малолітній племінник Зиновія Борисовича Федір Ляпін, гроші якого були у покійного купця в обороті. Наущаемая Сергієм, Катерина Львівна задумує вапна богобоязливого хлопчика У ніч Всеношної під свято Введення хлопчик залишається в будинку наодинці з коханцями і читає Житіє святого Федора Стратилата. Сергій вистачає Федька, а Катерина Львівна душить його пуховою подушкою.


Але як тільки хлопчик помирає, будинок починає трястися від ударів, Сергій панікує, бачить покійного Зиновія Борисовича, і лише Катерина Львівна розуміє, що це з гуркотом ломиться народ, який побачив у шпаринку, що в «грішному домі» робиться. Сергія забирають в частину, і він при перших словах священика про страшний суд визнається у вбивстві Зиновія Борисовича і називає Катерину Львівну співучасницею. Катерина Львівна все заперечує, але на очній ставці визнається, що вбила «для Сергія». Убивць карають батогами і засуджують до каторжних робіт. Сергій віз-збуджує співчуття, а Катерина Львівна поводиться стійко і навіть на народжену дитину дивитися відмовляється. Його, єдиного спадкоємця купця, віддають на виховання. Катерина Львівна думає тільки про те, як би скоріше на етап потрапити і Сергія побачити. Але на етапі Сергій неласков і таємні побачення його не тішать.


У Нижнього Новгорода до ув’язнених приєднується московська партія, з якої йдуть солдатка Фіона вільного вдачі і сімнадцятирічна Сонетка, про яку кажуть: «біля рук в’ється, в а руки не дається». Катерина Львівна влаштовує чергове побачення з коханцем, але застає в його обіймах безвідмовну Фіону і свариться з Сергієм. Так і не помирившись з Катериною Львівною, Сергій починає «Чепур» і загравати з Сонеткой, яка ніби «ручнеет». Катерина Львівна вирішує залишити гордість і миритися з Сергієм, а під час побачення Сергій скаржиться на біль у ногах, і Катерина Львівна віддає йому товсті вовняні панчохи. На наступний день вона помічає ці панчохи на Сонетке і плює Сергію в очі. Вночі Сергій разом з товаришем б’є Катерину Львівну під хихотіння Сонеткі.


Катерина Львівна виплакувався горі на грудях Фіони, вся партія на чолі з Сергієм над нею знущається, але Катерина Львівна веде себе з «дерев’яним спокоєм». А коли партія переправляється на поромі на іншу сторону річки, Катерина Львівна вистачає Сонетку за ноги, перекидається разом з нею за борт, і обидві тонуть.



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 |
© 2000–2017 "Литература"