Головна | Правила | Додати твір | Новини | Анонси | Співпраця та реклама | Про проект | Друзі проекту | Карта сайта | Зворотній зв'язок

Базаров Павло Петрович. Твір за романом І. С. Тургенєва «Батьки і діти»

1.02.2011

Спори Базарова і Павла Петровича представляють соціальну сторону конфлікту в романі Тургенєва «Батьки й діти». Тут стикаються не просто різні погляди представників двох поколінь, але і дві принципово різні політичні точки зору. Базаров і Павло Петрович опиняються по різні боки барикад у відповідності з усіма параметрами. Базаров – різночинець, виходець з бідної сім’ї, вимушений самостійно пробивати собі дорогу в житті. Павло Петрович – потомствений дворянин, хранитель сімейних уз і традицій. Належність їх до різних поколінь не дозволяє говорити їм на одній мові. Виходячи з вищесказаного немає нічого дивного в тому, що у цих людей сформувалися зовсім різні погляди на життя. Єдине, що їх об’єднує, це непохитність, безкомпромісність і бажання нав’язати свою точку зору співрозмовника.


Паралельно словесним баталіям Базарова і Павла Петровича, відносини яких носять соціально політичний характер, Ми спостерігаємо суто сімейний конфлікт між Аркадієм (як символом молодості) і його батьком Миколою Петровичем (як символом минає зрілості). Аркадій шукає свій власний життєвий шлях методом проб і помилок. Його ставлення до традицій, авторитетів та інших важливих для його батька речей досить легковажне. Йому не вистачає мудрості років, терпимості й уваги до інших людей, які є у його батька. Конфлікт Аркадія і Миколи Петровича не несе в собі ніякого політичного початку, він очищений від соціальних мотивів. Його суть – одвічне нерозуміння між молодістю і старістю. Проте така ситуація зовсім не суперечить природі речей. Навпаки, старість – це гарант збереження моральних цінностей, культурної спадщини і традицій у суспільстві. Молодість у свою чергу забезпечує рух прогресу своєю тягою до всього нового і незвіданого.


Зовсім інша річ взаємини Базарова і Павла Петровича. Євген Васильович різкий, часом грубий, рішучий, категоричний у своїх судженнях і безапеляційно у своїх висновках. Він щиро вважає, що хороший хімік варто двадцяти поетів. Він не розуміє ролі культури в суспільстві. Він пропонує все зруйнувати, щоб з чистого аркуша почати писати історію наново. Цим він часом вганяє у відчай Павла Петровича, з яким він сперечається. Ми бачимо максималізм обох сторін, доведений до крайності. Ні той, ні інший не бажають поступитися одне одному і визнати правоту опонента. У цьому і полягає їх головна помилка. Всі сторони мають рацію до певного моменту. Прав і Павло Петрович, який стверджує про необхідність збереження спадщини предків, прав і Базаров, що говорить про необхідність змін. Обидві ці сторони – сторони однієї медалі. І той і інший щиро переймаються долею рідної країни, але методи у них різні. Ці методи відрізняються і по соціальній забарвленості, і за віковим фактором.


Є одна приказка: «Якщо б молодість знала, якби старість могла». Молодим дуже часто не вистачає зрілої мудрості, зваженого і обдуманого рішення, гнучкості в розумінні, безкорисливості та відкритості в любові. Зрілість дає людям безмежну і всепрощающую любов до своїх дітей, але одночасно гасить вогонь в душі, запал натури, інтерес і цікавість до всього нового, а дає взамін мудрість і обережність. Старість не здатна на радикальні зміни в житті. Це доля молодості. Але й молодість рідко здатна на глибоку повагу до традицій, які так дорогі серцю зрілих людей.


Якщо проблеми взаємини старості та молодості носять природний, природний характер, то соціальні і політичні суперечності штучно вирощені в суспільстві. Злиття таких проблем породжує глибоке нерозуміння і трагізм взаємин. Це намагався показати Тургенєв у своєму романі «Батьки і діти».



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 |
© 2000–2017 "Литература"