Головна | Правила | Додати твір | Новини | Анонси | Співпраця та реклама | Про проект | Друзі проекту | Карта сайта | Зворотній зв'язок

«Книга пісень» – лірична сповідь Генріха Гейне

30.01.2011

Генріх Гейне стояв біля витоків романтизму, був його засновником разом з Байроном, Міцкевичем, Пушкіним, Шевченка. У кожного з цих поетів була своя книга, яка принесла світову славу. Для Гейне це була збірка віршів «Книга пісень». До збірки увійшли вірші, створені протягом 1816-1827 років. Переважна їх більшість написано в дусі народних пісень, про що і свідчить назва. «Книга пісень»Складається з п’яти частин:« Страждання юності »,«Ліричний інтермецо»,«Знову на батьківщині»,«З подорожі на Гару» і «Північне море».


Більша частина віршів присвячена любові. Сімнадцятирічним юнаком Гейне закохується в доньку свого багатого дядька Амалію. Але горда дівчина не звертала уваги на юного кузена, не бачила в ньому і поета. Юнак страждає, складає вірші, серце його шалено б’ється, і на світ з’являється шедевр світової лірики, який потім увійшов до «Ліричне інтермеццо».

Саме цей вірш можна розглянути як зразок романтичної поезії. Через образи природи автор передає свої почуття. Ніколи не зустрітися кедру і пальмі, ніколи не бути поетові зі своєю коханою. Коли я вперше почув цей вірш, мені пригадалася російська пісня, яку дуже любить і часто співає моя бабуся:


• Але не можна горобині до дуба перебратися.

• Знати, доля така – вік однієї гойдатися …


А через сім років Генріх закохується в молодшу сестру Амалії – Терезу. Але й ця дівчина не відповіла поету взаємністю. І знову – нещасна любов, Душевні страждання і – нові вірші, які пізніше увійдуть до циклу «Знову на батьківщині». Взагалі, нещасна любов – не новина для поетів, але твори Гейне відрізняються тим, що в них простежується не тільки душевний біль, але і соціальний протест – ніколи б багатий дядько Соломон не погодився на шлюб своєї доньки з бідним небожем.


Поет страждає від невизнання себе як особистості. Він значно краще почувається серед простих, щирих людей, ніж серед «золотої молоді». Гейне, як і всі поети, страждає від своєї самотності, але його ліричний герой не мовчазна і не покірний. Герой Гейне не хоче миритися з дійсністю, його не приваблює зустріч з коханою на небесах, він хоче простого людського щастя на землі. Особливістю збірки «Книга пісень» можна вважати і пейзажні замальовки, де природа виступає як жива істота: разом з героєм вона сумує і радіє.


• Чому троянди, наче мертві,

• Кохана, скажи мені?

• Чому, скажи, в зеленій траві

• Фіалки такі мовчазні?


Віршам Гейне притаманна глибока задушевність, щирість, прозорість і простота. Але романтична відвертість не завжди знаходить розуміння, нерідко вона викликає сміх. Ліричний герой одного з найромантичніших збірок «Книги пісень» іноді сам не розуміє, «де закінчується небо і починається іронія»


• Знову, ніби в лабіринті,

• Думи сплутані снуються,

• І з закоханого дурня

• У кущах птахи, сміються.


Ось такий він, ліричний герой збірки «Книга пісень». Справжнього поета можна порівняти з натягнутою струною на скрипці буття.


• Торкання – і заспіває, заплаче душа поета.

• А людям залишаються вірші …



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 |
© 2000–2017 "Литература"