Головна | Правила | Додати твір | Новини | Анонси | Співпраця та реклама | Про проект | Друзі проекту | Карта сайта | Зворотній зв'язок

Жiночi образи у романi Панаса Мирного «Хiба ревуть воли, як ясла повнi»

29.01.2011

У романi «Хiба ревуть воли, як ясла повнi?» Панас Мирний описує життя поневоленого народу. Письменник подає образи нескорених жiнок-селянок, якi, незважаючи на важкi соцiальнi, а також психологiчнi умови, залишаються такими ж чесними, добрими i мужнiми. Такими рисами характеру Панас Мирний надiлив Мотрю, Галю i Христю, якi звикли до важкого, але чесного життя. Для них краще вже нiчого не мати, нiж мати щось, що було здобуте неправдою, крадiжками i злочинами.


Враженi неправдою, деякi чоловiки — Чiпка, Максим — стають на шлях злочинiв. Але жiнки виявляються сильнiшими за них, прагнучи зробити все, щоб покращити своє становище чесною працею. Яскравим прикладом жiнки-трудiвницi є Мотря, яка працює не покладаючи рук, щоб хоч якось пiдтримати свою родину. В її життi не було щастя, радостi. Невеличкий промiнь лише на мить освiтив її життя, подарувавши клаптик землi, i знову згаснув, вiдiбравши останню надiю, останнi мрiї та сподiвання: «Мотря день i нiч в роботi та в роботi; лiтом — на полi, зимою — вдома».


Цiй жiнцi було дуже важко змиритися з неправдою, яка дуже глибоко її вразила. Та не тiльки соцiальнi умови пригнiчували Мотрю, великого болю завдав їй її рiдний син, зневажаючи її почуття, ображаючи материнське серце. Людиною, перед якою Мотря виливала своє горе, якiй вона скаржилася на своє злиденне життя, була Христя. Ця дiвчина була веселою, завжди усмiхненою, але, зiткнувшись із несправедливiстю, кривдою i пригнiченням, вона зовсiм змiнилася. Христя стала мовчазною, посмiшка вже рiдко з’являлася на її обличчi, ранiше такому привiтному i щасливому. Христя дуже чуйна людина, чужi страждання завдавали їй болю так само, як i свої. Почувши сумну розповiдь Чiпки про свої злиднi, вона близько до серця сприйняла його невдачi, важку долю. Але подiлившись своїми думками та хвилюваннями з чоловiком, вона раптом вiдкрила для себе, що вiн не розумiє страждання iнших людей, кажучи, що «своя сорочка ближче до тiла». Христю дуже вразив цей егоїзм, вона не чекала такого вiд Грицька. Уроманi є образ ще однiєї чуйної дiвчини. Це образ Галi, в якому також розкривається прагнення до справедливостi, до чесного життя, до тихого сiмейного щастя. Цi риси об’єднують її з Мотрею i Христею. Батько та мати Галi були злочинцями, вона виросла в цьому оточенні, проте її душа не зачерствiла, вона залишилася доброю та щирою дiвчиною. Галя намагалася витягти Чiпку з тiєї компанiї злодiїв, в якiй вiн опинився, вона прагнула жити так, як живуть усi чеснi люди: на своїй землi саджати хлiб, самому заробляти грошi, а не здобувати кошти крадiжкою i навiть злочинами. Галя мріє про своє господарство, худобу, про мирне хлiборобське життя з Чiпкою: «Я не люблю коней… воли кращi… Воли такi смирнi, тихi…»


Проте на деякий час їй вдалося повернути свого чоловiка до нормального життя. Коли Чiпка раптом отямився, Галя дуже шанувала його, вiрила йому: «— Один, та добрий, — вступилася за чоловiка Галя…»


Але вона не змогла втримати його вiд старого життя, вiд старих звичок. Важкi соцiальнi умови виявилися сильнiшими, нiж зусилля чесної дiвчини. Вона програла у цiй боротьбi. Дiзнавшись про той страшний злочин, який скоїв її чоловiк, Галя вирiшує накласти на себе руки.


У тi часи пригнiчення на селi було дуже жорстоким, багато людей просто боялися своїх господарiв-панiв. Селяни вже давно втратили довiру до цих тиранiв: «— I нащо тобi, сину, з панами тягатися? — каже Мотря журливо. — Ще, не дай Боже, пiдведуть як… Самi ж поховаються, а тобi — буде…»


Селяни отримали волю лише формально, а насправдi їхнє становище стало ще гiршим, нiж було. Тому мужнiсть жiнок, якi чесно жили в тi часи, є справдi героїчною.


Але один жiночий образ у романi менi не сподобався. Це образ Явдо-хи, яка була користолюбивою, заздрiсною та злою жiнкою. Їй не сподобалася Мотря тiльки тому, що вона жила в маленькiй хатi, була зодягнена в стару одежину, тому, що на її обличчi були зморшки, якi свiдчили про важке життя. Ця жiнка брала участь в усiх брудних справах свого чоловiка. Вона влаштовувала бенкети для його друзiв-злодiїв. Але вона виросла в таких умовах, де не могла стати доброю та порядною, тому що її батьки навмисне штовхнули її ще дитиною на злочини. Одружившись із москалем Максимом, вона завжди була серед розбiйникiв. Я вважаю, що її можна не тiльки засуджувати, а й виправдати. З одного боку, це соцiальний стан людей, нiкчемнi батьки Явдохи, погане оточення протягом усього життя. Але з iншого боку, якщо порiвняти Явдоху з Галею, то умови їхнього життя були схожими: вони обидвi зросли в родинi розбишак i злодiїв, усi їхнi бруднi справи проходили перед очима жiнок. Проте серце однiєї стало черствим i холодним, а в iншої залишилося добрим i палким. Явдоха стала жадiбною i злою, а Галя залишилася чуйною, чесною, доброю i порядною жiнкою, яка вирiшила, що краще зовсiм не жити, нiж жити так, як жили її батько, мати та чоловiк.


Тому ми бачимо, що Панас Мирний зображує не тiльки мужнiх, чесних та морально сильних жiнок. Вiн описує й таких, якi не змогли одержати перемогу над важкою долею i жахливими умовами, якi примушували людину рiзними шляхами здобувати собi кошти для життя.


Роман «Хiба ревуть воли, як ясла повнi?» є соцiально-психологiчним, бо в ньому змальовуються не тiльки важкi соцiальнi умови, в яких перебував український народ, а й свiт внутрiшнiх хвилювань та турбот героїв. Письменник доводить, що навiть найстрашнiший злочин не може бути скоєний просто так, без будь-яких обставин, якi б сприяли цьому вчинковi.



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 |
© 2000–2017 "Литература"